Зовсім трохи часу залишається до того дня, коли спогади про гучний єврокубковий тріумф команди Валерія Лобановського набудуть ювілейного забарвлення. Повертаючись у вікопомний сезон, розповідаємо про першу частину півфінальної дуелі динамівців із празькими армійцями.
Сліпий жереб у чвертьфіналі Кубку кубків влаштував протистояння представників «соцтабору» з командами капіталістичних країн. За підсумками раунду вони знову залишилися в рівній пропорції. При цьому найдраматичнішою вийшла суперечка німецьких клубів – західного «Байєра» з Юрдінгена та східного «Динамо» з Дрездена.
Очолюваний Клаусом Заммером клуб із НДР, у складі якого виступали його син Маттіас і Ульф Кірстен, переміг удома з рахунком 2:0, а на 42-й хвилині матчу-відповіді вів – 3:1. Те, що сталося потім, у ФРН охрестили «Чудом Гротенбурга» за назвою стадіону в Крефельді, де «фармацевти» проводили свої домашні єврокубкові поєдинки. З 58-ї по 79-ту хвилину «Байєр» провів п'ять м'ячів, забезпечивши потрібний для виходу в півфінал результат, а під завісу гри зробив і «контрольний постріл».
Зовсім не парадним кроком пробивалися до чільного квартету мадридський «Атлетико» та празька «Дукла» (фото внизу), яка зрештою склала півфінальну пару з київським «Динамо».
«Цей колектив дуже подобається мені розумним підходом до проблем організації гри, – ділився думками з репортером «Вечірнього Києва» тренер киян Валерій Лобановський. – Солідна постановка оборони поєднується у «Дукли» з необтяжливим переходом до атакуючих дій досить великими силами, у цій фазі команда не витрачає зайвого часу та не оголює зони у своїх тилах. Збалансованість тактики підкріплена раціональною технікою володіння м'ячем. «Дукла» мало пропускає і не прощає суперникам жодного послаблення тактичних зв'язків у обороні. А ще – охоче бере на себе роль контратакуючої сторони».
Погодьтеся, така характеристика цілком відповідала й тодішнім діям підопічних Метра, котрі у чвертьфіналі каменю на камені не залишили від оборони «Рапіда».
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Утрехт» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Утрехт»
«На мій погляд, загальний рахунок 9:2 двораундового поєдинку «Динамо» з клубом із Відня слід пояснювати не стільки слабкістю австрійців, скільки на очах зростаючою класністю команди зі столиці України, – зазначив у коментарі для «Спортивної газети» заслужений майстер спорту Юрій Войнов. – За кваліфікацією складу й арсеналом тактико-стратегічних засобів цей колектив явно є фаворитом турніру. Ці рядки писались іще до жеребкування півфінальних пар, і мені здавалося, що шлях киян до фіналу буде не таким уже складним, якщо їм у півфіналі не попадеться «Дукла». Чехословацький клуб сповідує приблизно такий, же футбол, як і ми, а знаходити ключі до манери, в якій сам граєш, завжди непросто.
Утім, команда Валерія Лобановського сьогодні здатна перебороти й не такі труднощі. Не люблю пророцтв у футболі, але ризикну передбачити: здається, наприкінці сезону ми скажемо, що після 1975 року Київ знову має таку ж команду високого міжнародного класу».
Проте й у Празі шукали приводи для оптимізму. Зокрема – в солідних традиціях футбольної команди, створеної при спортклубі Чехословацької Народної Армії в 1948 році. Молодша від інших столичних колективів – «Спарти», «Славії» та «Богеміанса», в плані міжнародних успіхів «Дукла» своїх сусідів-пражан обставила. На початку 1960-х Ярослав Вейвода зібрав під жовто-червоними прапорами клубу боєздатний ансамбль. Першу скрипку в ньому виконував Йозеф Масопуст (фото вгорі), володар «Золотого м'яча» 1962-го року, віце-чемпіон світу в складі збірної Чехословаччини. Зірками вважалися також його партнери по «Дуклі» Сватоплук Плускал, Ладислав Новак, Павел Коуба та Йожеф Адамик, в інші роки на міжнародній арені лунали імена Їржі Чадека, Рудольфа Кучери, Яна Гелети.
У 1967 році «Дукла» пробилася до півфіналу Кубку чемпіонів, де поступилася за підсумками двох матчів майбутньому володарю – шотландському «Селтику» (через кілька місяців битому на старті наступного чемпіонського турніру київськими динамівцями під керівництвом Віктора Маслова).
Упродовж наступної декади армійці Праги продовжили поповнювати клубну вітрину національними призами. Голкіпер Іво Віктор і форвард Зденек Негода в 1976 році стали чемпіонами Європи, увійшовши до символічної збірної фінальних змагань. Ладислав Візек, котрий виграв «золото» московської Олімпіади-80 і став на турнірі одним із кращих снайперів, у період зустрічей «Дукли» з київським «Динамо» залишався серед лідерів головної команди ЧССР. Туди викликалися також воротар Петр Костельник, захисник Ян Фіала, хавбеки Йозеф Новак, Томаш Кржиж і Станіслав Пелц, нападник Мілан Луговий.
Усією цією ватагою керував Іржі Лопата, який у міжсезоння змінив біля керма команди Ладислава Новака. Знаменитому в минулому захиснику не пробачили п'ятого місця в чемпіонаті та вильоту з Кубку УЄФА на першому ж етапі (до речі, угорський «Відеотон», вибивши «Дуклу» за рахунок єдиного гола, забитого гравцем на ім'я Йожеф і на прізвище Сабо, дійшов у тому турнірі аж до півфіналу!). Всього через півтора року після мінімальної поразки від «Бенфіки» армійців уже зустрічали квітами й шампанським. Гостьових 1:2 вкупі з домашніми 1:0 виявилося достатньо, щоб пройти до квартету найсильніших.
Знову, як і в усіх попередніх раундах, пражани забили на виїзді. У першому колі вони здолали кіпрський «Лімасол» (2:2 та 4:0, Корейчик і Пелц відзначилися у першій зустрічі, Луговий, двічі Пелц і Візек – у другій), потім – шведський АІК (1:0 і 2:2, Корейчик і двічі Візек). Виграш у португальців забезпечив гол Лугового, а в Лісабоні, пропустивши два м'ячі до перерви, гості врятувалися за рахунок точного удару Павела Корейчика на 65-й хвилині, шокувавши 120 тисяч глядачів на трибунах «Ештадіу да Луш». Правило виїзного гола тоді ще працювало.
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Університатя» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Університатя»
«Спочатку ми грали у хороший футбол і билися за результат. Потім, відкривши рахунок, уже тільки билися», – прокоментував І.Лопата розвиток подій у домашній грі з «Бенфікою». А про повторну сказав: «У першому таймі на полі була одна «Дукла», а після перерви з роздягальні вийшла зовсім інша...»
Відповідаючи на запитання – кого б волів бачити в суперниках по півфіналу, тренер празького колективу вказав на «Атлетико»: мовляв, іспанців добре знаємо. Після жеребкування Лопата розчаровано зітхнув: «Шансів у нас небагато. «Динамо» – фаворит пари та й узагалі найважчий із трьох можливих суперників. Все свідчить, що кияни готові повторити успіх своїх попередників із середини 1970-х... Утім, якщо без побачення з цим клубом не можна завоювати Кубок кубків, то краще зіграти два матчі у півфіналі, ніж один – у фіналі. Тим більше, що перший поєдинок ми проведемо в гостях».
На передматчевій пресконференції журналісти дізналися, що під питанням участь у грі одразу кількох ключових виконавців «Динамо». Як пояснив начальник команди Володимир Веремєєв, не кожен організм здатний витримати навантаження, що звалилися на плечі киян із самого старту сезону, от і «чаклують» лікарі над тими, хто бореться відразу на кількох фронтах. Зокрема, йшлося про Безсонова та Балтачу. Сергій пропустив матч чемпіонату з «Чорноморцем» через проблеми з ахілловим сухожиллям...
Однак господарі постали бойовим складом, узявшись реалізовувати план уже звичного для домашніх поєдинків бліцкригу. Ретельно вивчивши відеозаписи останніх матчів «Дукли», у штабі Лобановського обрали гостроатакуючий варіант ведення гри.
Уже в перші чверть години динамівці продемонстрували наміри небезпечно й ефективно наступати як флангами, так і по центру. Причому на початковій і в завершальній стадіях атак ключові ролі позмінно брали на себе різні виконавці. Відкривши рахунок, «Динамо» не надало перепочинку опонентам, створюючи для тих постійний дефіцит часу на обробку м'яча, змушуючи помилятися.
Прекрасними цього теплого квітневого вечора були абсолютно всі гравці українського клубу. Але на загальному тлі виділявся Олег Блохін – у всьому блиску ігрової мудрості та виконавської майстерності. Два його голи та результативна передача на Заварова обумовили чергову яскраву перемогу, яка стала для «Динамо» ювілейною – 50-ю в єврокубках.
«Олег діяв просто чудово, одночасно спонукаючи та надихаючи нас, – згадував згодом в одному з інтерв'ю Павло Яковенко. – Але розслаблятися не можна було й після трьох «сухих» м'ячів. У перерві Лобановський по черзі підходив до кожного з підопічних: «Для вас рахунок – 0:0. Уваги не послаблювати, концентрації не втрачати! Пресингуємо, «рвемо» ритм. У жодному разі не пропустити!..» Недаремно він нас мотивував. У другому таймі пражани спробували забити бодай гол у відповідь. Якби їм це вдалося, візиту до Чехословаччини ми очікували б із куди більшою напругою...»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Рапід» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Рапід»
Пред'явивши більш високий потенціал, ніж у попередніх суперників «Динамо», пражани, однак, не досягли в Києві більш прийнятного результату, ніж «Утрехт», «Університатя» чи «Рапід». Відверто провалили матч їхні центральні захисники Новак і Фіала. Вигравши верхову боротьбу, гості нічого не змогли вдіяти зі швидкими переміщеннями динамівців і м'яча внизу. А потуг Візека, за яким пильно стежив Безсонов, виявилося недостатньо в атаці.
Співвідношення ударів – 27:10 – промовляє саме за себе. Крім трьох м'ячів, були ще стійка, поперечина і два змарновані Вадимом Євтушенком виходи віч-на-віч із Костельником.
Кубок кубків-1985/86. Півфінал. Перший матч
«ДИНАМО» Київ – «ДУКЛА» Прага (Чехословаччина) 3:0 (3:0). 2 квітня 1986 р. Київ. Республіканський стадіон. 100 062 глядачі.
Голи: 1:0 Блохін (7), 2:0 Заваров (35), 3:0 Блохін (37).
«Динамо»: Чанов, Безсонов, Балтача, Кузнєцов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров, Бєланов, Блохін (Євтушенко, 73). Тренер – Лобановський.
«Дукла»: Костельник, Бажант, Новак, Фіала, Рада, Пелц, Візек, Лаушман, Корейчик, Кржиж, Луговий (Біттенгель, 66). Тренер – Лопата.
Арбітр – Р.душ Сантуш, асистенти – С.душ Сантуш, Годеш (Португалія).
Попередження: Безсонов (70) – Візек (33), Новак (57).
«Наша команда повністю виконала план на гру – діяти по всьому полю якнайшвидше, – резюмував В.Лобановський після матчу. – Усі ми – і тренери, і гравці – розуміли: в середньому темпі обіграти, та ще й із «сухим» рахунком, таку команду, як «Дукла», просто неможливо. Щоправда, щодо реалізації гольових моментів не всі наші гравці опинилися на висоті, інакше результат міг бути більшим. 3:0 – іще не гарантія участі в фіналі. Успіх прийде лише з повною віддачею. Так ми проводили всі попередні кубкові зустрічі, так налаштовуватимемося й на матч у Чехословаччині».
Юрій КОРЗАЧЕНКО
