У суботу, 2 травня, ми відзначатимемо ювілей тріумфу легендарної команди Валерія Лобановського на європейській арені. Останнім бар’єром на шляху до фіналу тодішнього розіграшу Кубку кубків був армійський колектив із столиці Чехословаччини.
Програвши в Києві з рахунком 0:3, «Дукла» в особі свого головного тренера Іржі Лопати прагнула хоч якось розбавити сум нотками оптимізму: «Ми діяли відверто слабко. Для реальної протидії «Динамо» нам не вистачало швидкості... Поразка дуже відчутна. Але це зовсім не означає, що на повторну зустріч ми вийдемо приреченими. Футбол – гра, в якій усе може статися. Почнемо готуватися буквально від завтра, врахувавши всі помилки».
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Утрехт» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Утрехт»
До Праги «Динамо» відбуло в якості новоспеченого володаря Кубка сезону (аналог Суперкубка в Радянському Союзі). Повторення торішнього фіналу Кубку СРСР із донецьким «Шахтарем» вийшло напрочуд драматичним. Навряд чи Валерій Лобановський був задоволений тим, що проти підопічних Олега Базилевича «біло-синім» довелося грати не 90 хвилин, а всі 120, проте позитивні емоції від перемоги в серії пенальті та поповнення призової вітрини клубу послужили достатньою компенсацією.
«Так, від Лобановського та Базилевича, про чию багаторічну дружбу не треба зайве нагадувати, мабуть, дехто насправді чекав раціональнішого підходу до цієї гри, що проводилась напередодні дуже відповідального для киян матчу в Празі, – акцентував на сторінках «Спортивної газети» Валерій Мирський. – Утім, наближаючись до 50-річчя, обидва заслужені тренери СРСР якось молодшають душею. В усякому разі в їхньому ставленні до футболу з’явилися весняні мотиви відважного ризику в стратеги й тактиці, юнацький максималізм бажань. І все це супроводжується зміною засобів психологічного стимулювання футболістів: у цій делікатній справі Лобановський і Базилевич раптом користуються аргументами цілком поетичної висоти, не стільки апелюючи до розуму своїх гравців, скільки торкаючись їхніх душевних струн...»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Університатя» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Університатя»
«Шахтар», згадавши про реноме кубкового бійця, змусив киян шукати вихід зі становища, якого «Динамо» не запропонував жоден із суперників європейського турніру. Та «біло-сині» з честю впоралися із завданням – двічі відігралися, причому вдруге – за дві хвилини до кінця овертайму. А в 11-метровій «перестрілці», насамперед завдяки Віктору Чанову, витягнули переможний квиток.
Після такого дружнього випробування матч-відповідь із «Дуклою» вже не здавався надскладним. І путівку до фіналу Кубку кубків гості проштемпелювали не просто кваліфіковано, а ще й не без шарму, властивого тому складу київського клубу.
«Віддаючи належне динамівцям, зазначу, що переконлива перемога в першому матчі їх не демобілізувала, вони прагнули так само зіграти й у гостях, – написав на сторінках тижневика «Футбол–Хокей» майстер спорту Анатолій Коршунов, який свого часу пограв пліч-о-пліч із Лобановським в одеському «Чорноморці». – Про це свідчило, перш за все, саме прагнення вести гру на надшвидкостях. Суперники, не розраховуючи на багато, завзято билися за престиж і, не вірячи в остаточний сприятливий результат, знаючи, що у фінал вони швидше за все не потраплять, захоплено і з повною віддачею боролися за локальну перемогу, якої чекав від них переповнений стадіон. Хоча інтерес глядачів, безумовно, підігрівався й чудовою грою киян».
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Рапід» – «Динамо»
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Рапід»
Гості провели перший тайм, сповна усвідомлюючи свою моральну та ігрову перевагу над суперником, часом влаштовуючи майстер-класи. Перевага «біло-синіх» логічно втілилася в пенальті, зароблений у середині другої 45-хвилинки Заваровим і реалізований Бєлановим. Для «Дукли», яка грала без дискваліфікованого за перебір «гірчичників» Візека, м'яч у відповідь став воістину подвигом Геракла – з огляду на те, що почесна нічия впишеться між чотирма великими перемогами майбутнього тріумфатора турніру та всього футбольного року.
Кубок кубків-1985/86. Шлях до вершини. «Динамо» – «Дукла»
«Прощання з Кубком пройшло без фанфар, – констатувала газета «Ческословенски Спорт». – Кияни були стовідсотковими фаворитами в цій зустрічі. Фоторепортери ще перед початком гри зайняли місця за воротами Костельника. І не помилилися: динамівці продемонстрували переконливі швидкісні якості, протистояти яким «Дукла» могла лише за допомогою жорсткої, часом грубої гри. На початку другого тайму празькі армійці спробували активізувати дії на чужій половині поля, але блискавичні контратаки киян нагадали, що цілком може повторитися результат першого матчу».
А «Млада Фронта» копнула ще глибше. І, ніби заглянувши на місяць уперед, передбачила кадрові зміни на тренерському містку національної команди Радянського Союзу, що під проводом Едуарда Малофеєва безрадісно готувалася до світової першості: «Київське «Динамо» під керівництвом досвідченого та безкомпромісного Валерія Лобановського явно перевершує за стилем і силою гри збірну СРСР».
Кубок кубків-1985/86. Півфінал. Матч-відповідь
«ДУКЛА» Прага (Чехословаччина) – «ДИНАМО» Київ 1:1 (0:0). 16 квітня 1986 р. Прага. Стадіон «Дукла». 22 000 глядачів.
Голи: 0:1 Бєланов (64, з пенальті), 1:1 Кржиж (71).
«Дукла»: Костельник, Бажант, Новак, Фіала, Рада, Пелц, Фітцель, Лаушман, Корейчик, Кржиж, Луговий. Тренер – Лопата.
«Динамо»: Чанов (Михайлов, 88), Яремчук, Балтача, Кузнєцов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Баль, Заваров (Євтушенко, 78), Бєланов, Блохін. Тренер – Лобановський.
Арбітр – Ігна, асистенти – Константин, Веля (Румунія).
Попередження: Лаушман (60), Корейчик (72).
Інші матчі півфіналу
«Атлетико» Мадрид (Іспанія) – «Байєр» Юрдінген (ФРН) 1:0, 3:2
Із вечірнього випуску новин динамівці в готелі дізналися ім'я свого суперника по фіналу Кубку кубків. Ним став мадридський «Атлетико»...
Юрій КОРЗАЧЕНКО
