Коли в сезоні 2009/2010 Андрій Ярмоленко лише робив свої перші кроки в основному складі київського «Динамо», його не критикував хіба що лінивий. Однак, попри негативні відгуки вболівальників та журналістів, він упевнено йшов до своєї мети, наполегливо й цілеспрямовано прогресував і поліпшував свою майстерність. Як результат, не минуло й двох сезонів, як із невпевненого новачка 9-й номер «біло-синіх» перетворився на одного з лідерів команди.

Від «Динамо» не втечеш!

Андрій Ярмоленко народився в Санкт-Петербурзі. Його батьки родом із одного села Чернігівської області – Смолянки Куликівського району. Після весілля мама поїхала працювати до Ленінграда, де до неї приєднався батько Андрія. За три роки родина повернулася до Чернігова, придбала будинок й осіла остаточно. За спогадами мами, Андрій почав возитися «Втім, повноцінного м’яча-то у нього спочатку й не було – грав саморобним. Тоді жили небагато, й навіть м’яч був розкішшю, цілою подією». Якось хлопчиська випадково побачив тренер Микола Липовий і запросив його до футбольної школи, ставши його першим наставником. До секції ходили багато друзів Андрія зі школи й із подвір’я, але незабаром більшість кинули тренування, а Андрій продовжував їх відвідувати. Навіть коли хворів, міг не піти до школи, але пропустити тренування – ніколи! У ДЮФЛ виступав за чернігівську «Юність», а перший «кастинг» у «Динамо» він проходив, ще коли був дитиною, у 13 років. Однак, за рік підліток поїхав назад додому. «Справа була навіть не в тому, що мені не сподобалося. Просто на той момент я був ще слабким, фізично не зміцнів, і було важко. Крім того, сумував за батьками, мої думки були спрямовані не на футбол, а на бажання побачити рідних. Напевно, я занадто рано приїхав. Пізніше зрозумів, що рішення повернутися до Чернігова було правильним».

За три роки хлопця знову покликали до київського «Динамо». Про інтерес з боку столичного клубу йому повідомив Олександр Томах, який тоді тренував чернігівську «Десну».

У свій перший сезон у «Динамо-2» під керівництвом Юрія Калитвинцева та Геннадія Литовченка нападник забив 4 м’ячі в 15 матчах, а в сезоні 2007/2008 – 6 у 22. Справно допомагав і дублюючому складу, в 13 матчах відзначившись 8 разів.

Тодішній наставник команди Анатолій Дем’яненко на одній із пресконференцій сказав: «Мені нещодавно повідомили, що у 130 кілометрах під Києвом наші селекціонери знайшли хлопчика, якого фахівці вже зараз називають другим Шевченком». Із тих пір Андрій отримав прізвисько «Хлопчик зі 130 кілометра».

Навіть неозброєним оком стало помітно, що форвард-шульга, який виконує великий обсяг роботи на полі, готовий до чогось більшого, до кроку вперед. Відповідний момент для цього настав 11 травня 2008 року, коли в останньому домашньому матчі сезону Юрій Сьомін випустив молодого гравця на поле за 8 хвилин до фінального свистка за рахунку 1:1. Але й цього часу виявилося достатньо 18-річному футболісту, щоб стати героєм поєдинку і забити переможний м’яч у ворота полтавської «Ворскли»! Мрії для Ярмоленка почали збуватися. «Безсумнівно, хотілося забити, але не очікував, що це відбудеться в першій же грі на високому рівні. Я був у нестямі від щастя!». Цікаво, що дебют Андрія відбувся в день народження тренера динамівців Юрія Сьоміна. Не варто, напевно, вказувати, кому він присвятив свій перший гол у великому футболі...

У пошуках своєї ролі

Якщо в сезоні 2008/2009 в Кубку України Ярмоленко став найкращим бомбардиром «Динамо», забивши в 3 матчах 5 м’ячів, то в чемпіонаті ігрової практики йому явно не вистачало. Вирішуючи серйозні завдання, Юрій Сьомін не ризикував підпускати молодь до основи. Стабільне місце в основному складі Ярмоленко отримав із приходом до команди Валерія Газзаєва в травні 2009 року. Для цього йому довелося змінити амплуа. У тактичних схемах тренера Андрію відводилося місце лівого атакувального півзахисника. На нього лягала велика відповідальність, адже Газзаєв будував усю гру через фланги, і Ярмоленку потрібно було продемонструвати риси, відмінні від звичної ролі форварда. Пізніше, в інтересах команди, він став навіть лівим захисником і згадує той час не без здригання: «Чесно кажучи, я був просто в шоці. До цього я грав лише в атаці, тому опинитися в захисті для мене було дико. До моїх обов’язків входила оборона та відбір м’яча у суперника, а це були не найкращі мої риси».

У вересні 2009 року динамівець отримав виклик до національної збірної й у першій же грі забив перший свій м’яч у ворота Андорри. Відчув Андрій і смак Ліги чемпіонів, вийшовши на поле в основному складі проти казанського «рубіна». «Коли лунав гімн Ліги чемпіонів, мурахи бігли по шкірі. В дитинстві я чув його лише по телевізору, А тепер я сам стояв на полі. Емоцій було стільки, що словами не передати!».

Після того, як пішов Валерій Газзаєв, Ярмоленко залишився гравцем стартового складу й за Олега Лужного, й за Юрія Сьоміна. Причому, продовжував регулярно забивати. Якщо в сезоні 2010/2011 на рахунку Андрія було 11 м’ячів за весь чемпіонат, то в сезоні 2011/12 він забив стільки ж лише за першу його частину!

Влітку 2017 року Ярмоленко йшов із «Динамо», маючи статус беззаперечного лідера як на полі, так і за його межами. А виступи в чемпіонатах Німеччини («Боруссія» Дортмунд) та Англії («Вест Гем»), де він провів п'ять років, без сумнівів дозволили Андрію ще більше зрости у професіональному плані.

Сезон 2022/2023 Ярмоленко провів у екзотичному чемпіонаті ОАЕ, виступаючи за клуб «Аль-Айн». А 27 червня 2023 року повернувся до рідного «Динамо», маючи величезне бажання допомогти клубу здобувати нові трофеї.

4 серпня 2023 року в матчі проти «Оболоні» забив свій 100-й гол у матчах української Прем'єр-ліги, який став дебютним після повернення до київського клубу. 1 жовтня, зігравши у грі чемпіонату проти «Олександрії», провів свій 350-й матч у складі «Динамо», а в лютому 2025-го довів лік своїх ігор за «біло-синіх» до 255-ти, вийшовши на третє місце у списку гвардійців нашого клубу.

18 травня 2025 року Ярмоленко ще раз вписав своє ім'я золотими літерами в історію «Динамо» - гол у ворота «Чорноморця» в рамках 29-го туру УПЛ сезону 2024/2025 став для Андрія 114-м у динамівській футболці в чемпіонаті України, і тим самим він перевершив досягнення Сергія Реброва, який до цього був найкращим голеадором «Динамо». Вишенькою на торті стало для досвідченого вінгера здобуття чергового звання чемпіона України за підсумками сезону 2024/2025 - як зізнався сам футболіст, найбільш очікуваного для нього.

В травні 2025 року Андрій продовжив контракт із «Динамо» на ще один рік. У сезоні 2025/2026 лідерський хист та авторитет Ярмоленка були надзвичайно важливими для адаптації гравців, які приєдналися до «Динамо» з юнацької команди та лише робили свої перші кроки в дорослому футболі.

Ярмоленко став другим найкращим бомбардиром «Динамо» в Українській Прем’єр-Лізі сезону 2025/2026 з 9 забитими м’ячами у 22 матчах. Зі 123 голами вийшов на друге місце в рейтингу найкращих бомбардирів чемпіонатів України, яке ділить із Сергієм Ребровим. До побиття історичного рекорду Максима Шацьких залишається 2 м’ячі.

Також легендарний вінгер допоміг «біло-синім» виграти Кубок України, зокрема забивши м’яч у ворота «Чернігова» у фіналі.

Збірна України

Виступав у юніорській збірній України. Учасник відбіркового турніру Євро-2008 (U19).

У молодіжній збірній України провів 16 матчів. Учасник відбіркового та фінального турніру Євро-2011 (U21).

За національну збірну України дебютував 5 вересня 2009 року у відбірковому матчі до чемпіонату світу проти Андорри, в якому Україна перемогла з рахунком 5:0, а Ярмоленко забив свій перший м'яч за національну команду. 2 вересня 2011 року в товариському матчі зі збірною Уругваю Андрій Ярмоленко забив найшвидший м'яч в історії збірної України, відзначившись уже на 15-й секунді матчу.

Був включений в офіційну заявку збірної України головним тренером Андрієм Шевченком для участі в матчах Євро-2020. Усього, зігравши 5 матчів на турнірі, на рахунку Ярмоленка 2 забиті м'ячі та 2 результативні передачі.

1 вересня 2021 року матч відбіркового турніру чемпіонату світу 2022 року проти збірної Казахстану (2:2) став для Ярмоленка ювілейним, 100-м у складі національної команди. На Євро-2024 Андрій встановив унікальне досягнення, ставши першим українським футболістом, який зіграв на чотирьох чемпіонатах Європи. Наразі в доробку Ярмоленка 125 поєдинків у жовто-синій футболці та 46 забитих м'ячів - лише на 2 менше, ніж у рекордсмена національної збірної Андрія Шевченка.